Яким було нічне життя колись? Як розважалися та головне, де це робити жителі Оттави, а також гості столиці Канади? Оттава Тренд поділиться цікавою та важливою історією такого закладу, як «Barrymore’s». Через що пройшли стіни будівлі, що було побачене та забуте? Запрошуємо в цікаву подорож по Оттаві від початку XX століття.
Короткий екскурс: трансформація закладу
Від Баріморського мюзик-холу залишилася тінь колишньої слави, але його історія така ж довга та яскрава, як і Бенк-стріт. В 1914 році відкрився величний Імператорський театр, який працював до 1955 року. Цікаво, що оригінал фрески залишився, як згадка нащадкам про минулі часи.
Згодом почергово кожне приміщення будівлі перетворювали на склад, далі – на меблевий магазин. Вже потім місце величного театру слугувало дискотекою. Це був популярний нічний, згодом стриптиз-клуб. Врешті заклад став мюзик-холом, де виступали зірки та легенди свого часу. Яскравими прикладами цього є U2 і Тіна Тернер.
Імператорський театр Оттави
Його відкрили 24 серпня 1914 року, містяни добре знали заклад під назвою «Canada’s Theatre Beautiful», який знаходився за адресою 323 Bank St. Театр вміщував 1091 відвідувача, це був один з найкрасивіших та найулюбленіших кінотеатрів Оттави. Відкриття було фантастичним: з гучними фанфарами та прожекторами, які освітлювали вечірнє небо. Газета «Ottawa Journal» вже на наступний ранок 25 серпня 1914 року зазначила наступне:
«Імператорський театр має справді столичний вигляд зі всіх його сторін — як інтер’єр, так і екстер’єр мають надзвичайно привабливий вигляд».
Його вважали найрозкішнішим у всій Канаді, на верхньому поверсі Імператорського театру завжди розміщувалися представники вищого класу. За побудовою театру стояв Гаррі Браус, який прославився будівництвом й інших культурних закладів в районі Оттава-Гатіно. Це був доволі спритний бізнесмен, який згодом забезпечив постановку фільмів, котрі заповнили його кінотеатри.
Через десять років після відкриття закладу Гаррі Брауз помер, йому було всього 53 роки. Згодом театр продали Соломону та А. Х. Коплану.
Після відкриття «Loew’s» в 1920 році заклад не витримав конкуренції, його популярність падала. Багато років основною аудиторією Імператорського театру Оттави були діти, які приходили для перегляду серіалів.
Відомо, що в 1930-ті роки в театрі проходили недільні богослужіння Митрополичої скинії. В ті часи громада чекала на завершення будівництва приміщення неподалік — Митрополитанської біблійної церкви. Хто міг подумати, що через майже 40 років атмосфера буде геть інша: від богослужінь до мистецтва роздягання перед публікою.
Закриття Імператорського театру: кінець величної та «розкішної» історії
Після війни особливо популярною розвагою містян було телебачення, театри почали це відчувати. Один за одним заклади мистецтва почали закриватися, і Імператорський театр не став винятком. В останній день в його стінах було неабияк тихо, останнім показали фільм «Джонні Дарк» 15 жовтня 1955 року, а на дверях висіла вивіска: «Закрито до подальшого повідомлення».
В 1955 році (в одних джерелах в 1956 році) театр та кінотеатр остаточно закрили, розділення було горизонтальним, а вздовж тротуару почали розміщатися роздрібні магазини. Цікаво, що навіть після стількох років зал для глядачів в ті часи під назвою «Beaux-Arts» зберігся. Нагорі майже все залишалося непошкодженим.
Меблевий магазин
Це ще одна сторінка в історії закладу, який змінився до торгового поверху внизу та складського приміщення на першому поверсі. Новим власником став Сем Ротман, який нагорі давав приватні покази. Імператорський театр близько 15 років жив в якості меблевого цеху та магазину.
Стриптиз-клуб «Pandora’s Box»
В 1970-ті роки в закладі працювала дискотека «Опера», містяни полюбляли приходити в нічний клуб та розважатися на повну. Це був осередок психоделічного рок-н-ролу, який досить влучно характеризував та описував нового орендаря.
Десь в той же час будівлю придбав Діно Антонакос, якого пов’язують зі справжньою революцією в сфері першого в Канаді «ню-бурлеск-хаусу».
З 1971 року заклад перепрофілювався в стриптиз-клуб під назвою «Pandora’s Box» або «Ящик Пандори». Аудиторія поціновувачів, відповідно, теж змінилася. Заклад одразу захопив дискотечний простір, працював до кінця 1970-х. Це була популярність нового рівня. Конкурентом закладу був стриптиз-клуб трохи нижчої планки під назвою «Fanny’s Cabaret», який згодом (можливо, не витримавши натиску та популярності «Pandora’s Box») перебрався на ринок Байворд, для охоплення нової аудиторії любителів нічних розваг.
Боб Верба з Нью-Йорка, відкриваючи «Ящик Пандори», назвав його одним з найкращих та найбільших живих оголених шоу Канади.
Бурлеск-шоу, які створили в стінах закладу Майкл Джонсон та Маргарет Абауд, стали справжньою революцією в історії Оттави. Сцена та танцювальний майданчик, клубна вечірня атмосфера — тут Європа зустрічалась з Бродвеєм, даруючи відвідувачам незабутні враження та відчуття.
Дискотека Оттави: популярний нічний клуб
Оттаву в ті часи можна було назвати консервативним містом, тому чутки про стриптиз-клуб та оголені шоу на другому поверсі мусили закінчитися. Саме тому Боб Верба, який був спритним бізнесменом, досить тонко відчув настрій своєї аудиторії. Стриптиз-клуб в 1977 році остаточно припинив діяльність.
В 1978 році в «Barrymore’s» знову відкривається нічний клуб з запальними дискотеками. Верба перетворив будівлю на дискотеку, назвавши на честь відомої театральної родини Оттави. Таким чином, «відновився зв’язок» з минулим, а в закладу покращилась репутація.
Власник навіть не пожалкував коштів для встановлення оригінального та освітленого танцполу з фільму «Лихоманка суботнього вечора». Фрески зафарбували, відновили золотий орнамент. Їжу в закладі готували кращі кухарі, музичний жанр «диско» процвітав.
Проте це тривало недовго, адже вже в 1979 році нічне місце розваг закрили, перетворивши в абсолютно інше місце.
Barrymore’s Music Hall
Він став одним з кращим місць Канади, де можна було насолодитися вже не оголеним тілом, а справжньою живою музикою. Колишню балконну зону, наприклад, використовують для виступів. Просто уявіть, наскільки вражаючою є атмосфера на багаторівневій кімнаті (6 рівнів та 3 поверхи), де може перебувати 400 осіб та слухати талановитих виконавців. Хол став здебільшого танцювальним клубом, де почали проводити тематичні вечори для приваблення та залучення більшої аудиторії.
В 1991 році адміністрація закладу оголосила про банкрутство, а через п’ять років знову відкрилася, проте у власності Юджина Хаслама.
В 2008 році новими власниками стають Джордж Сіріанніс та Вінс Сімеоне. Згодом закладом став володіти лише одна людина — Джордж Сіріаннісс.
100 років Barrymore’s
В 2014 році будівлі виповнилося 100 років. Небайдужі містяни зібрали петицію для реставрації фасаду. Зусилля направлені на те, щоб нащадки бачили красиву будівлю зі сторічною історією та дізнавалися більше про витоки міста — багату на пригоди, розваги, культуру та мистецтво столицю Канади.
Тож за всі ці роки змінилося не лише ставлення до закладу, але й аудиторія. Історія «Barrymore’s» захоплює та дивує, адже це та будівля, повз яку проходять жителі, гості Оттави, навіть не здогадуючись, що відбувалося умовно 100, 50 чи 10 років тому.
